0
Рекомендації

У практиці більшості лікарів часто виникає необхідність призначення пацієнту препаратів для парентерального введення. Як правило, лікування є тривалим і вимагає багаторазових повторних ін'єкцій препарату. При цьому перед пацієнтом, та й перед лікарем, постає ряд проблем. Ось лише деякі з них. Якщо пацієнт лікується вдома, хто буде вводити йому ліки? У хворого "погані вени" - як бути? Необхідно тривалий час вводити ліки у високих концентраціях - що робити?

На сучасному рівні розвитку медицини існує багато методів лікування, що потребують наявності постійного судинного доступу, який дозволяє виконувати   багатократне введення препаратів без повторної пункції судини. Це має особливе значення при введенні ліків, що мають виражену подразнюючу дію (наприклад, антимітотичні або цитостатичні препарати) чи при інфузії розчинів, не призначених для введення в периферійні судини (наприклад, жирові емульсії).

 

В усьому світі з цією метою широко використовують спеціальні імплантаційні системи, які складаються з катетеру (який вводиться в велику венозну судину, періферийну артерію, епідуральний чи перитонеальний простір) та резервуару з мембраною (порту), під’єднаного до катетеру, та імплантованого під шкірою. Під час черезшкірної пункції мембрани забезпечується безпосереднє введення препарату чи розчину у просвіт судини чи відповідної порожнини.

 

Показами до імплантації портів для введення препаратів через судини є:

1. Хіміотерапія;

2. Постійна чи рекурентна антибіотикотерапія;

3. Введення противовірусних чи фунгіцидних препаратів хворим з порушенням імунітету;

4. Проведення парентерального харчування;

5. Лікування синдрому хронічного болю при неєфективності інших методів;

6. Лікування вазидилятаторами хворих в первинною легеневою артеріальною гіпертензією;

7. Введення препаратів призначених для лікування уродженних гематологічних захворювань, що потребують постійної періодичної трансфузії крові чи її препаратів.

 

Імплантація порту виконується анестезіологом чи хірургом в умовах операційної з дотриманням асептики. Введення катетеру у просвіт судини виконується хірургічним чи черезшкірним доступом. На відстані від місця пункції судини під шкірою формується кишеня для розміщення порту, який з’єднується з катетером спеціальною муфтою.  Імплантована система готова до застосування одразу після введення.